Дорогі читачі!

 

«Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу» (Ів. 17,14). Маючи на увазі своїх послідовників, цими словами Спаситель у своїй архиєрейській молитві звертається  до Небесного Отця незадовго перед своїми страстями.

«Вони не від світу цього…» – такий вислів у наші дні може набирати різноманітних відтінків, однак Христос так називає тих, які прийняли Його слово і згідно з ним провадять своє життя.

Про людину, яка веде богопосвячене життя ще кажуть, що вона зреклася світу. У східних монаших спільнотах і в більшости західних існує традиція прийняття нового імени тією особою, яка сюди вступає. І це є символом того, що така людина залишає все, що її пов’язувало з попереднім грішним життям, тобто зі «світом» і з тими всіма приманками, які він пропонує – блискучими зовні, та згубними для того, хто впіймається. Коли говорять про їхнє минуле, то, щоб окреслити цей попередній період, вживають зазвичай вислів «в миру?», тобто: «у світі». Якщо вдуматися у ці слова, то можна зауважити і парадокс – бо ці люди й надалі тут залишаються.

Христос також не був відлюдником, як і Його учні, та й будь-яка людина є покликана жити у спільноті, проте як тоді, так і зараз – кожен, хто провадить життя за Божим прикладом (незалежно від його стану – монашого чи подружнього), є не від світу цього. Залишаючись у світі така особа є  від нього вільною у тому значенні, що не є залежна від його пропозицій. Вона живе якісно кращим життям, оскільки має «пропозиції» Бога, Ним же і відкриті, осягнення яких дозволяє брати участь у житті Божому – частково на землі, та потім, вповні, у вічності.

Саме такі роздуми і спонукали нас у часі Великого посту поділитися з Вами, дорогі читачі,  на сторінках нашого часопису думками на тему: «Що нам пропонує світ…». Що він пропонує нам, блудним синам та дочкам, які, покинувши одного дня дім свого люблячого Отця, блукаємо манівцями, шукаючи нібито звичайного щастя, забувши, що без Бога воно є неможливе? Хоча часом нам здається, що для його осягнення потрібно ще зовсім небагато, що варто зробити всього лиш один-єдиний крок – і воно буде поруч. Хтось його просто робить, хтось ним переступає через иншого, у когось це – шалений стрибок, бо він боїться, щоб хтось  його не випередив. Та в будь-якому випадку – спіймане «щастя» приносить задоволення лише короткочасне, на якийсь невеликий період і штовхає знову кидатися у пошуки, знову йти в погоню за задоволенням, свободою, успіхом, любов’ю… Це може тривати роками, продовжуватись до безконечности і, незалежно від того, якою мірою є нами здобуте, так і не принести очікуваного щастя …бо його тут просто немає.

Святий Великий піст називають благодатним часом. Він і справді є благодатним з огляду на те, що дозволяє це щастя віднайти. Через задуму над своїм теперішнім життям та ціллю, до якої воно прямує (і до якої має прямувати), через покаяння, очищення свого серця дозволяє подивитися на світ иншими, вже новими очима, можливо – очима Божими, і таким чином віднайти правдиве, істинне щастя, яке вже нам один раз було дане – при народженні, тільки світ… запропонував свою альтернативу.

Олег Овсяник
та колектив редакції


 

На головну
Свіжий номер
Про нас
Архів
Форум
Семінарія
Покликання